"Невеличка історія з моєї власної гри, яку я ніколи в житті не забуду.

У 1992р. я грав професійний матч з Родом Гаррінгтоном (який тоді був першим у світовому рейтингу) в кваліфікаційному раунді «Austria Open».

В першій грі він вже був на двійному виході. Була моя черга кидати ( в мене залишалось 57). Першим дротиком, звичайно, прицілююсь у велике "17", влучив у гарне велике "3". Добре, добре я визнаю, що я нервував. У мене залишалось "54", і потрібно було вирішити, куди цілитись другим дротиком.

Я обрав "18", думаючи про те, що промах у "4" залишить мені дуже складний вихід подвійним центром.

Зараз, звичайно, промах у "17" зламав мою віру в самого себе, і в такій ситуації, як зазвичай, єдиним до чого міг привести другий дротик, був двійний вихід центром, тільки тому, що ви подумали про це. І, БІНГО!, другий дротик влучає прямісінько в сектор "4".

Тепер залишився вихід подвійним центром. Найважча ціль на мішені. Уявіть, куди влучив дротик? Точнісінько в центр... Кожен з нас має свої «історії дартсу», і, звичайно, найкращою є своя власна. Це була тільки гра, я переміг у матчі, але так чи інакше це було «видовищно». І це підводить до суті цієї проблеми – чому іноді важче влучити просто в сектор, ніж закінчити подвійною.

Давайте проаналізуємо вищенаведену ситуацію: "57" з трьох дротиків, проти такого суперника як Род, є просто необхідністю. Але для того, щоб отримати можливість виходу двійною, потрібен тільки одинарний сектор. Я що сказав «тільки» одинарний? Одинарний є – єдиною нагодою – обов`язковим кидком для досвідченого гравця. Ця «обов`язковість» ситуації чинить великий тиск на гравця. Ви, мабуть, влучаєте в одинарні краще, ніж на 95%, але в такій ситуації це стає набагато важчим.

Ви знаєте, що він великий, ви знаєте, що це легко, і тому ви не повинні схибити, тому, що ви взагалі рідко робите промахи. Насправді, це набагато складніше, ніж, наприклад, у вас вихід з "96" і вам потрібні потрійні, і ви знаєте що це не легко – звичайно, у вас великі шанси влучити, але ви не зобов`язані.

У мене був промах в "17", і я вирішив зіграти «безпечно» - в "18". Знову одинарна, і знову промах.

Залишився останній дротик у подвійний центр.

Знову необхідний кидок – але стривайте! Необхідний кидок для перемоги у грі. Але дійсно необхідний? Ні, це занадто важко. В цьому і є велика різниця. Дротиком важко влучити, але легко зіграти розумово, просто, тому, що інакше, ніж в одинарний. Кожен, включаючи вас, зрозуміє, якщо ви схибите. Я можу заприсягтись, що хоча «бул» - є найважчою подвійною, в ситуції після двох промахів по одинарних, я б не обрав будь-яку іншу ціль для третього дротика. Зрозумійте мене правильно: я нікому не рекомендую виходити на центр, тому, що можливо це розумово легше. Потрапити в нього, в такій ситуації, було просто везінням, але розумово легко пояснити, чому з усіх цілей я влучив у «бул» після двох промахів в одинарні.

Я хочу сказати, що в цьому і полягає цей великий тиск при прицілюванні в одинарний, і багато гравців помиляються саме тут, в той час, коли вони дуже добре влучають у подвійні і потрійні.

Отож, як може кожен працювати над цим? Перше, тренування по одинарному кругу чи конкретних одинарних секторів не допоможуть. Ви завжди отримуєте досвід в іграх (і ви влучаєте в одинарні на 80-90% при нормальних тренуваннях або в тренуваннях де немає психологічного тиску).

Тренуватись по стандартних шаблонах (ситуаціях) занадто легко для того, щоб покращити ваш рівень гри.

Дана проблема в більшості є психологічною.

Друге, яка є стратегія для боротьби з проблемою одинарного сектору?

Попробуйте собі виразно уявити ситуацію, де ви робите промах в одинарний сектор. Після цього візьміть себе в руки. Більшість промахів в одинарні є наслідком напруженості. Далі дуже важливим є контролювання ваших думок. Старайтесь не думати про промах в одинарну (Як ви прочитали у моїй історії, я подумав про промах у 4, і як не дивно, так воно і вийшло).

Для себе я розвинув розумовий прийом, щоб не думати про одинарні. Він може здатися вам досить дивним: коли я готуюсь поцілити в одинарний, я думаю тільки про двійний, в який мені потрібно буде влучити наступним дротиком. Так, наприклад, коли мені залишається "5", я цілюсь в "1", але думаю про подвійне "2".

Одинарним не потрібно такої великої концентрації уваги, тому що вони легкі. Отож, це і є моя особиста стратегія уникання думок про промахи. Я не думаю про одинарні, і про промахи в одинарні не думаю також.

Цей прийом – який я розвинув після гри з Гаррінгтоном – допомагає мені в іграх до сьогоднішнього дня."